Вульвовагініт: що це, симптоми і як лікувати

20.01.2022

7225

Завантаження...

поділитися

• Що являє собою вульвовагініт?
• Причини вульвовагініту
• Класифікація вульвовагініту
• Діагностика вульвовагініту
• Лікування вульвовагініту
• Профілактика вульвовагініту

Що являє собою вульвовагініт?

Вульвовагініт – захворювання жіночої репродуктивної системи, виражене запаленням слизової оболонки вульви і піхви.

Причини вульвовагініту

Провокуючими факторами виникнення вульвовагініту є:

• Недотримання правил особистої інтимної гігієни. Що мається на увазі? Очищення вульви повинно проводитися щодня з використанням гелів c pH, що не змінює кислотність піхви (а саме в межах 3,3-5,2 pH). Напрямок руху – спереду назад.
• Часта зміна інтимних партнерів, нерегулярне статеве життя, невикористання бар’єрних контрацептивний засобів можуть стати причиною захворювань, що передаються при статевому акті.
• Метаболічні захворювання. Патологічні порушення в роботі метаболічно активних органів (щитовидної залози, печінки) призводять до дисбалансу мікрофлори піхви.
• Гормональний дисбаланс. У підлітковому періоді, при вагітності і в фазі менопаузи спостерігаються гормональні зміни, які впливають на кислотно-лужний (рН) стан слизової оболонки органів жіночої статевої системи.
• Медикаментозна та інші види терапії. Деякі лікарські препарати, хіміотерапія і променева терапія провокують активацію грибкової мікрофлори з появою вульвовагініту.
• Травми органів жіночої репродуктивної системи, тривалі подразнюючі пошкодження, гелі для інтимної гігієни з агресивним складом, пригнічений імунітет жінки можуть послужити каталізаторами запалення вульви.

Класифікація вульвовагініту

Існує кілька класифікацій вульвовагініту, які можуть бути одночасно використані при постановці діагнозу. Залежно від походження запального процесу і збудника виділяють наступні види.

Бактеріальний. Збудники – анаеробні бактерії. Бактеріальний вульвовагініт є наслідком скорочення природної кількості лактобактерій в піхві і збільшення умовно патогенної мікрофлори. Такий дисбаланс спостерігається через слабшання природного захисного бар’єру від проникнення патологічних мікроорганізмів ззовні, який спровокований:

• антибіотиками або гормональними препаратами при тривалому прийомі;
• зараженням статевими інфекціями;
• надмірним спринцеванням,”вимиває” кисломолочні бактерії з піхви;
• зміною води при зміні міст і країн;
• перериванням вагітності.

Симптоми: рясні вагінальні виділення білого або сірувато-зеленого кольору з різким специфічним запахом зіпсованої риби, свербіж піхви. Залежно від тривалості захворювання, характер виділень може бути різним: на початковому етапі виділення рідкої консистенції, при довготривалій патології (більше 2 років) – виділення густі, пінисті, липучі, липкі.

Тріхомонадні. Збудники – Trichomonas vaginalis – найпростіші. Зараження відбувається або побутовим шляхом, або в момент проходження плоду по інфікованим шляхах матері.

Симптоми: гноевидний, зеленуватий, пінистий слиз з явним запахом, свербіж, порушення сечовипускання.

Кандидозний. Збудники – дріжджоподібні гриби роду Candida. Надмірний ріст дріжджоподібних грибів обумовлений імунної дисфункцією. Зараження може стати реакцією на ряд причин:

• безконтрольне вживання медикаментів, яке викликає дисбактеріоз піхви.
• носіння білизни з синтетичних тканин. Запальний процес слизової може бути обумовлений порушенням вентиляції малих і великих статевих губ і приєднанням інфекції через синтетичний склад натільної білизни.
• порушення роботи органів ендокринної системи. Гормональний дисбаланс “запускає” грибкову мікрофлору – основу для розвитку захворювання слизової.

Дріжджоподібні гриби проникають в статеву систему жінки з шлунково-кишкового тракту, при контакті зі збудником інфекції, через побутові предмети.

Симптоми: свербіж, збільшення інтенсивності виділень з піхви, виділення виглядають як біла сирниста маса, дискомфорт, гострі болі, печіння, біль при сечовипусканні, набряк вульви, тріщини.

Атрофічний. Обумовлений дефіцитом естрогену під час менопаузи, лактації, підвищеній дозі прогестерону, при прийомі медикаментів для лікування раку молочної залози. Захворювання супроводжується хронічною сухістю піхви, атрофією вагінальної тканини як наслідок порушення харчування слизової оболонки піхви через нестачу жіночого гормону.

Симптоми: дискомфортні відчуття, роздратування, сухість слизової піхви, часті і хворобливі сечовипускання.

Діагностика вульвовагініту

Для підтвердження діагнозу вульвовагініту потрібний лікарський огляд і проведення ряду інструментальних і лабораторних досліджень. Діагностика дає можливість встановити причину і характер патології та опрацювати найбільш дієвий план терапії.

Першочергово проводиться огляд в рамках гінекологічного кабінету з забором мазків з піхви на мікрофлору й інфекції. Якщо існує необхідність, то додатково проводяться:

1. Кольпоцервікоскопія – ендоскопічний метод діагностики, при якому проводиться огляд стінок піхви і шийки матки за допомогою кольпоскопа. Кольпоскоп за аналогією з мікроскопом збільшує розміри патологічних вогнищ запалення матки, дає можливість визначити його локалізацію і виявити деформації.
2. Бактеріоскопія урогенітальних виділень – лабораторний метод дослідження мазків сечовипускального, шийного каналів і піхви під мікроскопом на предмет виявлення інфекційних та гнійно-запальних процесів. Дослідження дозволяє виявити бактерії, гриби або найпростіші, оцінити їх морфологію.
3. Розгорнутий аналіз крові, аналіз сечі.
4. УЗД органів малого тазу.

Лікування вульвовагініту

Терапія вульвовагинальної інфекції найчастіше проводиться у відділі гінекології в умовах амбулаторії. Тактику лікування вибирають, виходячи з результатів діагностики і стадії захворювання. Комплексне лікування передбачає усунення причинних факторів хвороби, місцеве застосування антисептиків і дезінфекторів, баланс мікрофлори піхви.

Етіотропна терапія передбачає вплив на причину захворювання за допомогою місцевих лікарських засобів (мазі, креми, вагінальні свічки) і системних антибіотиків (призначаються, виходячи з природи вагінальних виділень). По завершенню етіотропної терапії призначається курс пробіотиків – живих бактерії для нормалізації мікрофлори. Лікування супутніх захворювань передбачає нормалізацію діяльності імунної системи, усунення вогнищ алергії, зняття запалення і т.д ..

Гінеколог клініки Platinum Laser Мініна Ольга Юріївна про нюанси лікування вульвовагініту:

При проходженні курсу лікування вульвовагініту необхідно виключити статеві контакти, скорегувати режим харчування, дотримуватися культури гігієни. Після терапії – проводити контроль матеріалів слизової в умовах лабораторії.

Критеріями вилікування є нормальна клінічна картина і негативні результати трьох повторних лабораторних діагностик.

Профілактика вульвовагініту

Оскільки лікування вульвовагініту досить тривалий непростий, першочергово рекомендовано запобігти розвитку патології. З цією метою необхідно:

• Чітко дотримуватися правил особистої гігієни і використовувати неподразнюючі гігієнічні засоби без парабенів і барвників.
• Виключити проведення процедури спринцювання без призначення гінеколога, щоб не вимивати нормальну мікрофлору піхви.
• Підбирати правильну натільну білизну. Слід віддавати перевагу натуральним, повітропроникним тканинам.
• Використовувати бар’єрні методи контрацепції з метою убезпечити себе від передачі інфекцій від статевого партнера.
• Раз на півроку відвідувати лікаря-гінеколога для контролю стану здоров’я.

При діагнозі “атрофічний вульвовагініт” гінекологи клініки Platinum Laser пропонують пройти курс лазерної фракційної шліфовки піхви за методикою MonaLisa Touch з метою лікування вікової атрофії піхви і вульви і викликаних атрофією побічних явищ.

Коментарі закриті.